● Не чекайте, що ваша
дитина буде такою, як ви.
● Не чекайте від
дитини плати за все, що ви для неї зробили.
● Ви дали їй життя, як
вона може віддячити вам ? Вона дасть життя іншому, той – третьому, і це
незворотний закон подяки.
● Не зганяйте на
дитині свої образи. Щоб на старість не їсти гіркий хліб. Бо що посієш, те й
пожнеш.
● Не ставтеся до
проблем дитини зверхньо. Життя дане кожному, будьте впевнені: дитині важко не
менше, ніж вам, а може, і більше, оскільки в неї немає життєвого досвіду.
● Не принижуйте дитину
!
● Не забувайте, що
найважливіші зустрічі для кожної людини – це зустрічі з дітьми. Звертайте
більше уваги на них – ми ніколи не можемо знати, кого ми зустрічаємо в дитині.
● Не картайте себе,
якщо не можете зробити чогось для своєї дитини. Картайте – якщо можете, але не
робите. Пам’ятайте: для дитини зроблено недостатньо, якщо не зроблено всього.
● Дитина – це не
тиран, який заволодів усім вашим життям, і не тільки плід плоті й крові. Це та
дорогоцінна чаша, яку життя дало вам на збереження й на розвиток творчого
вогню. Це розкріпачена любов матері й батька, у яких буде рости не „наша”,
„своя” дитина.
● Умійте любити чужу
дитину. Ніколи не робіть й того, чого не хотіли б, що робили вашій.
● Любіть свою дитину
всякою – не талановитою, невезучою, дорослою.
● Спілкуючися з нею,
радійте, тому що дитина – це свято, яке поки що з вами.
| 
