Четвер, 28.03.2024, 17:21Вітаю Вас Гість | RSS
Наш сайт "Бубнівська ЗОШ "
Меню
Новини сайта








Міні-чат
50
Опитування
1. Який фрукт Ви найчастіше вживаєте?
Всього відповідей: 25

Каталог файлов


Головна » Файли » Педагогічні доробки » Будцев С.Є

Ми на теренах Всесвітньої мережи [4]
Свідерська С.О [20]
Подзізей В.А [1]
Мужик М.В [19]
Катренич О.Ф [25]
Чорнобай Н.П [27]
Лизун С.В [3]
Рибіцька Л.В [2]
Потирук Л.В [1]
Ятчук В.І [1]
Будцев С.Є [1]
Головенко Л.В [2]
Хомюк Н.В [1]
Головенко Н.Ф [5]
Приступа В.В [20]
Ткачук О.Л [5]
Крупка П.В [1]
Чипинюк .О.В [1]
Федонюк Т.М [2]
Проскура М.В [0]
Лисенко Ю.Р [0]
Володіна Н.М [3]


Творча доробка вчителя історії Будцева С.Є.
22.12.2015, 23:40

Тема: ХХ з’їзд КПРС і початок лібералізації
Мета: розкрити суть процесу лібералізації, започаткованого ХХ з’їздом КПРС. Показати його особливості в Україні. Дати оцінку суспільно-політичним подіям, які відбувалися в 1956-1964 рр.
Тип уроку: урок засвоєння нових знань, формування умінь і навичок.
Хід уроку
І. Організаційний момент
ІІ. Актуалізація опорних знань
Коли помер Й. Сталін?
Хто прийшов до влади в результаті гострої боротьби?
Як називається період, який розпочався з приходом до влади М. Хрущова?
Що таке десталінізація?
Якими були перші кроки десталінізації?
ІІІ. Оголошення теми та мети уроку. Слайд 1
ІV. Мотивація навчальної діяльності Слайд 2
Запитання: «Як ви розумієте ці слова?»
Слайд 3
Слайд 4 Проблемне запитання: «У чому ви вбачаєте позитивні та негативні сторони лібералізації суспільного життя?». Учні протягом уроку складають таблицю.

V. Сприйняття та усвідомлення навчального матеріалу
Ми з вами вивчаємо період в історії СРСР, УРСР, який охоплює 1953 -1964 роки і називається «відлигою». «Відлига» — період в історії СРСР, а відповідно й історії УРСР, який охоплює 1953—1964 рр., тобто період перебування при владі М. Хрущова. Він характеризується ліквідацією таких проявів сталінського режиму, як масові репресії, тотальний контроль за всіма сферами діяльності тощо, і спробою проведення суспільно-політичних, економічних реформ із метою надати нового імпульсу розвитку радянського суспільства на шляху до «побудови комунізму».
Основним змістом «відлиги» є десталінізація — система заходів з усунення найбільш одіозних проявів сталінського режиму. Десталінізація мала обмежений характер й не торкалася підвалин існуючого ладу. Слайд 5
В останній день роботи з’їзду М. Хрущов повідомив делегатів, що вони ще мають зібратися на додаткове закрите засідання.
У ніч із 24 на 25 лютого 1956 р. М. Хрущов протягом чотирьох годин зачитував «Таємну закриту доповідь “Про культ особи та його наслідки”», у якій були розкриті причини утвердження культу особи Сталіна, його конкретні прояви й наслідки. Делегати з’їзду вперше почули правду про «заповіт» Леніна, про Й. Сталіна як «нащадка» та «геніального продовжувача» справи В. Леніна, видатного «воєначальника», який насправді був жорстоким тираном і головним винуватцем жахливих поразок Червоної ар­мії в 1941 — 1942 рр.
Критика культу особи Й. Сталіна на XX з’їзді партії була хоч і різкою, але поверховою. Незважаючи на свою інформаційну насиченість та емоційність, доповідь М. Хрущова скоріше маскувала, ніж розкривала справжню картину злочинів сталінізму. У ній, скажімо, засуджували лише зовнішні сторони тоталітаризму (культ особи) і найстрашніші зловживання державної влади (масові репресії). Політика ж партії в цілому на всіх-етапах соціалістичного будівництва вважалася правильною. З’їзд не обговорював доповіді М. Хрущова, а прийняв із цього питання лише стислу постанову.
Показ уривку відеохроніки «ХХ з’їзд КПРС»
Які слова вас вразили у виступі М.С. Хрущова на відкритті ХХ з’їзду КПРС?
Проте й ця дозована критика здійснила справжній переворот у суспільній свідомості. Саме тому цей переломний період у житті радянських людей, за влучним висловом І. Еренбурга, був названий хрущовською «відлигою».
Слайд 6 Після виступу М. Хрущова починається масове знищення пам”ятників, бюстів, ховали в шухляди портрети Сталіна ( деякі і не дуже далеко) Слайд 7
Процес реабілітації почався відразу після смерті Сталіна й набув найбільшого поширення після XX з’їзду КПРС (лютий 1956 p.).
Реабілітація (походить від лат. rehabilitatio) — поновлення втраченого доброго імені, відновлення репутації. Поновлення прав, відміна необґрунтованого звинувачення невинної особи або групи осіб з-за «відсутності складу злочину».
Слайд 8
Перший етап (1953—1956).
Реабілітація торкалася лише незначної частини незаконно репресованих. Проголошуються масові амністії. Відбувається демонтаж сталінської репресивної системи. Правоохоронна система приводиться у відповідність із принципами законності. Амністія 1953р. — стосувалась осіб, засуджених терміном до п’яти років, а також засуджених за посадові, господарські та військові злочини. Вона мало торкнулася політичних в’язнів, які мали значно більші терміни ув’язнення. Амністія 1955 р. — стосувалась осіб, що співробітничали з окупантами в роки війни, але не чинили злочинів. Також проголошувалися амністії для воїнів УПА, які складуть зброю, і тих, хто утримувався в таборах. До 1957 р. було звільнено понад 65 534 бійці ОУН—УПА. Проте амністія не передбачала реабілітацію. Звільнені політичні в’язні продовжували носити клеймо «ворогів народу». Протягом 1954—1956 pp. було реабілітовано лише 8 тис. осіб. Восени 1953 р. було ліквідовано військові трибунали МВС та особливу нараду МВС, яка мала право застосовувати в адміністративному порядку висилку, заслання та ув’язнення. У 1954 р. сформовано Комітет державної безпеки (КДБ) СРСР і УPCP. Нові органи були зобов’язані переглянути заведені на громадян політичні справи. У 1954 р. — створено комісію Президії ЦК КПРС із розслідування злочинів Й. Сталіна. У 1955 р.— запроваджено прокурорський нагляд. На початку 1956 р. скасовується постанова ЦВК СРСР від 1 грудня 1934 р. про порядок ведення справ «щодо підготовки й здійснення терористичних актів» та постанови від 1 грудня 1934 р. та 14 вересня 1937 р. про зміни в карно-процесуальному кодексі, за якими не дозволялися касаційні скарги у справах про шкідництво, терор і диверсії. Також було розпочато роботу зі створення нового кримінального, кримінально-процесуального, адміністративного кодексів, воєнного статуту. Ліквідовано систему ГУЛАГу, у якому на 1954 р. утримувалося 949 тис. в’язнів.
Другий етап (1956—1959).
Реабілітація стала масовою. Було створено 90 спеціальних комісій, які мали право розглядати справи безпосередньо в таборах. Спочатку реабілітації підлягали репресовані діячі КПУ — В. Чубар, С. Косіор, В. Затонський, М. Скрипник, Ю. Коцюбинський та інші. У липні 1956 р. в пресі з’явилися повідомлення про реабілітацію драматурга М. Куліша, режисера Леся Курбаса та інших. Загалом до листопада 1959 р. державні інстанції, органи прокуратури і КДБ переглянули 4 млн 263 тис. справ на 5 млн 481 тис. осіб. Було реабілітовано 2 млн 684 тис. осіб, що становило 58,2 % тих, на кого були заведені справи в репресивних органах України. Загалом протягом 1956—1963 pp. було повністю реабілітовано лише 250 тис. осіб. На 1959 р. за політичні злочини в таборах утримувалось 11 тис. осіб. Із 1962 р. комісії по реабілітації поступово припинили свою роботу. Реабілітації не підлягали колабораціоністи, активні діячі ОУН—УПА, жертви політичних репресій до 1934 p., а також всі репресовані за «український буржуазний націоналізм». Держава не визнала себе винною у депортації селян під час колективізації 1930-х pp., вибіркової депортації із Західної України, депортації кримських татар, німців та інших народів із півдня України.
Третій етап (1963—1986)
У подальші роки реабілітація продовжувала тривати, але протягом 1963—1986 pp. було повністю реабілітовано 80 тис. осіб. Паралельно з реабілітацією жертв сталінських репресій відбулися нові політичні репресії, вносилися зміни до законодавства, які збільшували можливості влади в їх проведенні. Так, BP СРСР прийняла закон «Про кримінальну відповідальність за державні злочини». У кримінальний кодекс було введено статтю « антирадянська агітація і пропаганда». Протягом 1954—1959 pp. за антирадянську діяльність було репресовано 3,5 тис. осіб.
Ставлення в суспільстві до діяльності М. Хрущова. Слайд 9
Загострення боротьби серед вищого партійного керівництва України
Учитель. До числа невдоволених політикою М. Хрущова невдовзі приєднались:
• партійно-державна еліта, що була невдоволена зменшенням кількості партапарату й роздратована розмовами про демократизацію, нескінченні реорганізації;
• інтелігенція, яка чекала демонтажу тоталітарної системи;
• робітники і селяни, яких дратували:
— грошова реформа 1961 p., що погіршила життя;
— нездійсненні розмови про підвищення життєвого рівня народу;
— неврожай 1963 року і продовольчі труднощі.
Слайд 10 Анекдот того часу
Зустрілися двоє робітників:
— Ти знаєш, Хрущов захворів...
— Що в нього?
— Та, кажуть, грижа.
— Від чого ж вона в нього взялася?
— То він так підіймав добробут народу.
Слайд 11 Робітничі виступи:
1962 р. — розстріл демонстрації робітників у Новочеркаську.
1963 р. — робітничі страйки в Кривому Розі, Дніпропетровську та інших містах.
1959 рік знаменував собою початок фактичного відходу партійної верхівки від подальшої демократизації суспільства. У парткерівництві наростала ностальгія за минулим. Партійно- державний апарат СРСР не міг ефективно функціонувати без своєї піраміди, увінчаної фігурою вождя. На цю роль висувався сам ініціатор розвінчування Й. Сталіна — М. Хрущов. Слайд 12 У 1961 р. відбувається XXII з'їзд КПРС, який у новій Програмі партії проголосив курс на розгорнуте будівництво в СРСР комуністичного суспільства. XXII з'їзд КПРС прийняв новий Статут партії, за яким передбачалося оновлення не менш ніж на чверть складу ЦК і його президії, а також обмежувався час перебування на керівних посадах партії (не більше 3 термінів підряд). Це обмеження викликало незадоволення партверхівки. У 1957-1959 pp. відбувається скорочення управлінського апарату в Україні (на 130 тис. чол.), укрупнення і об'єднання господарських організацій (ліквідовано близько 13 тис).
Період 1953-1963 pp. ідеологи з оточення Хрущова назвали «великим десятиліттям». Діяльність «великого реформатора» відтоді, коли він став першим секретарем ЦК КПРС, у 1962- 1963 pp. почали підносити до небес. Однак на суспільство масована пропагандистська кампанія не справила враження, хоча мало хто сумнівався в історичних заслугах Хрущова в багатьох сферах життя. Утім, ця кампанія вплинула на апарат, який завжди був політично безправний, але володів безмежною владою вождів над суспільством. Тим більше, що «наш Микита Сергійович» забув, від кого він залежав, і почав робити апарат об'єктом своєї бурхливої реформаторської діяльності. У грудні 1962 p. М. Хрущов провів реформу, метою якої було утворення в областях двох самостійних, зовсім не пов'язаних одна з одною партійних організацій. Одна з них керувала промисловістю, а друга — сільським господарством. Це спричинило незадоволення у партійному керівництві. У 1963 р. реорганізація партійного апарату була здійснена у 19 областях України.
Змова щодо усунення М. Хрущова з посади першого секретаря ЦК КПРС готувалася понад рік.
Слайд 13 У жовтні 1964 р. з ініціативи близького оточення М. Хрущова відбулося його усунення. Деякі історики називають цю подію «тихим переворотом». Відразу після пленуму в Москві, 15 жовтня 1964 року, в Києві відбулися збори партійного активу міста і області, на яких вище партійне керівництво республіки на чолі з П. Шелестом визнало критику проявів волюнтаризму і суб'єктивізму з боку М. Хрущова та підтримало рішення пленуму ЦК КПРС. Слайд 14
Висновок
Наслідки ХХ з'їзду КПРС були двома сторонами однієї медалі. Намагаючись відкрити завісу минулого, відмовитися від його злочинної спадщини, демократизувати суспільне і державне життя, керівники країни з іншого боку всіляко намагалися захистити суспільство від такої правди.ХХ з'їзд практично вніс в суспільство розкол, розділивши його на два табори: сталіністів і антисталіністів. Відлуння цього розколу чутно і до цього дня. І довго, напевно, ще будуть сперечатися на цю тему. Але те, що наша країна зуміла подолати бар'єр беззаконня, насильства і терору на вищому державному рівні - безсумнівна заслуга ХХ з'їзду КПРС. З'їзд спричинив шок і просвітлення. І зовсім нову духовну атмосферу. Так, стара система у царині політики й економіки залишилася, вона тільки була дещо трансформована. А от у царині духу зміни були грандіозні. Хоч вони стосувалися, звичайно, не всіх (зі спогадів).
Підведення підсумків
Слайд 15,16,17,18,19.
Домашнє завдання

Категорія: Будцев С.Є | Додав: l-golovenko
Переглядів: 669 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Форма входа

Будьмо!!!
Фото і відео










Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0


Сегодня сайт посетили